3. Особливості розвитку журналістики США і Західної Європи кінця ХІХ – поч. ХХ ст.

Періодична преса вперше за 300-річну історію журналістики знайшла масові аудиторії. Так було підтверджено перетворення періодики у ЗМІ. Йшла ліквідація неграмотності, нові умови праці. Це сприяло випуску високо тиражних видань.

Поширення високопродуктивних друкарських машин, дозволило різко підвищити темпи підготовки випуску газет, збільшити кількість реклами, так 1 номер американської газети мав близько 100 ст., 1 номер англійської газети – 24 ст. Збільшилися тиражі періодичних видань і кількість видань.

Під впливом індустріальної революції сформувалася жовта преса. ЇЇ риси: сенсаційність; перекручування фактів; безцеремонне втручання в особисте життя; поверхове, виборче висвітлення подій;акцент на розвагу.

Видавці і редактори масових видань виготовили рецепт журналізму в США. Такими стали «Нью-Йорк Ворлд» Пуліцера, «Нью-Йорк Джернал» Херста. Вони до залучення читачів максимально використовували усі можливі засоби. Газета адресувалася людям з низьким рівнем освіти, опускалася до рівня найбільш відсталої читацької аудиторії, апелювала на відчуття читача аніж на його розуміння. Тому для видань підбиралися емоційні факти, скандальні звістки, перекручені і довільно інтерпретовані факти з використанням домислу, передають факти поза контекстом, стиль викладу – примітивний, привчає читача до обмеженого погляду на світ. Читача залучають за допомогою яскравого оформлення, цікавих заголовків, які дали початок використання «газетних шапок», використовуються ілюстрації, комікси, персонаж коміксу – жовтий хлопчик.

У 1927 Херст старший склав заповіт «Читач перш за все цікавиться подіями, котрі притаманні його власній примітивній природі: самозбереження, любов і розмноження, марнославство.»

У боротьбі за завоювання читача газети, що діяли у дусі «нового журналізму» прагнули створити новий образ видань і супроводжували такі кампанії рекламою.

Значення масового журналізму:

-          сформувалася звичка до регулярного читання газет великої кількості людей;

-          швидке впровадження нових поліграфічних технологій.

Безпосереднім продовжувачем елітарної преси стала «якісна преса». Зразок «Нью-Йорк Таймс» Окса. З розвитком системи ринкових відносин дана преса потрапляє передусім у коло елітної аудиторії. Саме для цієї категорії читачів була створена Шеріданом у 1888 р. в Лондоні газета «Файненшл Таймс», яка спеціалізувалася на економічних питаннях. Подібне видання з’являється у Нью-Йорку під керівництвом Доу та Джонса «Журнал Волт Стріт» - щоденна американська ділова газета, яка 33 рази отримувала Пуліцерівську премію.

Політичні і ділові кола США мали потребу у якісній пресі, яка б висвітлювала питання економічного озброювання читачів об’єктивною інформацією. Такою газетою стала «Нью-Йорк Таймс», яку у 1896 р. купив провінційний продавець. Газета мала стати енциклопедією новин, до її думок мали прислухатися кореспонденти, політики країни. Критик преси називав її Нью-Йоркською правдою.

Газета мала нововведення:

-  систематична служба документації, тобто база даних, де можна швидко оволодіти інформацією. Це давало можливість опереджати конкурентів в оперативності. І в наш час це найбільш підготовлена газета для оперативного відбиття подій;

-  газета має заздалегідь підготовлені некрологи для відомих людей;

-  газета поєднує елементи масового і якісного видання.

У другій половині ХІХ ст. розвиток журналістської практики сприяв появі різних стилів репортажу. У 20-ті під впливом репортаж стає більш суб’єктивним, вільним. У 30-40-х більш інтерпретуючим. В Європі розквіт широкого репортажу з елементами художності і публіцистичності відбувається у період між війнами.

Наприкінці ХІХ ст. стає популярним інтерв’ю. застосування цього жанру викликало великі змінив житті. У післявоєнний час інтерв’ю стає широко розповсюдженим в американській пресі.

Зміни, які відбулися на межі століть пов’язані із появою великих корпорацій. У журналістиці США формується новий напрямок представники якого ставили завдання боротися проти суспільних вад шляхом розслідування зловживань. У 1906 році Рузвельт називає таких журналістів макмейкерами (розгрібачами бруду). Рух макмейкерів дав поштовх до розвитку сучасного журналістського розслідування.